Про походження закону та верховенства права або чого не вчать у школах та ВУЗах, але кожен має знати

Як правило, школярів в освітніх закладах та студентів юридичних факультетів навчають, що закон та верховенство права є винаходом людської цивілізації і саме люди прийшли до такої форми врегулювання своїх відносин.

З цією думкою можна частково погодитися. Однак, варто зазначити, що юридичні пам’ятки історії та древні історичні джерела вказують на те, що ініціатором створення, формування змісту, його написання та дотримання, як нормативного акту, був, безпосередньо, і сам Бог.

Найперше потрібно говорити про таке загальновідоме історичне джерело як Біблія. Вона знаходить своє місце поруч з іншими пам’ятками права, такими як: закони Хаммурапі, закони Ману та закони 12-и таблиць.

Біблія є не тільки священною книгою для християн, але і пам’яткою та джерелом права, перші книги якої були написані ще у 16 ст. до н.е. Вже тоді Бог через Мойсея встановлює ряд юридичних норм, які є актуальними і нині, а саме: захист життя через заповідь «не вбий»; захист власності у восьмій заповіді «не кради» та «не побажай власності чужого»; затвердження одного з важливих постулатів сімейного права через заповідь «поважай батька і матір твою»; захист сімейних основ повелінням «не чини перелюбу»; затвердження принципу чесності у судовому процесі через постанову «не свідкуй неправдиво».

Окрім того, в окремих книгах Біблії, таких як Вихід та Повторення Закону, Бог дає різноманітні постанови, що лягли в основу законодавства не тільки Ізраїлю, але й інших країн світу, які врегульовували практично всі суспільні відносини: працю і відпочинок, мирний час та період війни; кримінальне переслідування та судовий процес; відношення до біженців та громадян іншої країни; торгівельні відносини та ін.

Цікаво, що перші юридичні норми, 10 заповідей, були висічені на кам’яних таблицях Богом і саме ці таблиці згодом стали головним елементом Скинії, а саме Найсвятішої Святині. Цей факт є дуже показовим. Сам Бог робить надзвичайно високий акцент на повазі людей до Закону та його виконанні.

Передача заповідей та інших норм тогочасного закону відбулася на горі Синай, де один з визначних провідників Божого народу, сучасного Ізраїлю, Мойсей отримує від Бога перші норми права. Про це сказано в Біблії (книга Вихід, 24 розділ, 12 вірш):

 

«І промовив Господь до Мойсея: Вийди до Мене на гору, і будь там. І дам тобі кам'яні таблиці, і закона та заповідь, що Я написав для навчання їх».

Бог виступає законодавцем для людей та дає їм фундаментальні принципи відносин, що закріплені в десяти заповідях та інших настановах.

Звідси випливає пояснення такого широковживаного терміну, як «верховенство права». Поняття «верховенство права» найперше виходить із розуміння того, що воно надано з гори, з небес, від самого Бога. Саме Бог, як Творець Землі та людини, врегульовує суспільні та особистістні відносини між своїм творінням.

Варто зазначити, що Бог був ініціатором створення системи права, оскільки Сам був зацікавлений в урегулюванні відносин між людьми.

Як сказано в Приповістях Соломона: «Без откровення згори люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний».

Переданий закон обов’язково мав бути написаний. Таким чином, в глибокому античному світі знаходимо необхідний елемент нинішнього права – писане законодавство. Також норми права мали бути передані іншим поколінням: «І написав Мойсей цього Закона, та й дав його до священиків, Левієвих синів, що носять ковчега Господнього заповіту, та до всіх Ізраїлевих старших» - Книга Повторення Закону 31 розділ, 9 вірш. А також у книзі Псалмів знаходимо схожу настанову: «Він постановив устав в Якові і положив закон в Ізраїлі, який заповідав батькам нашим повідомлять дітям їхнім».

При творенні законодавства тогочасного Ізраїлю, знаходимо ще одну рису, яка є обов’язковою для нинішнього законодавства –обов’язкове доведення норм права до всього населення держави, що є безперечно, дуже прогресивним елементом формування країни, як правової держави: «Коли прийде ввесь Ізраїль з'явитися перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке вибере Він, будеш читати цього Закона перед усім Ізраїлем до їхніх ушей» - книга Повторення Закону 31:11. Така постанова переслідувала одразу дві мети: по-перше – правоосвіта населення, коли кожен мав чути та знати закон своєї держави; по-друге – кожен мав розуміти, що цей закон необхідно виконувати.

Особлива увага робилася саме на виконанні норм права. Не можна було просто ігнорувати наявне законодавство: «І устави, і права, і Закона, і заповідь, які написав вам, будете додержувати, щоб виконувати по всі дні» - друга книга Царів 17:37.

Кожен мав розуміти, що за порушення Божих настанов та законів, неминуче приходила сурова відповідальність: «Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей вигублення, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Закона Мого відкинули» - книга пророка Єремiї. 6:19. Також в пророка Осії написано: «Погине народ Мій за те, що не має бачення з гори тому, що бачення ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!».

Чи не найголовніший базис всього законодавства від Бога – це любов, якби це не звучало для когось парадоксально. Це той принцип, який має стояти вихідним та основним для творення будь-якого законодавства не тільки в Україні, але і у всьому світі. Саме любов є основою всіх добрих відносин між Богом і людьми та людей поміж собою: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.»

Це підвалина права була настільки прогресивною на той час, що, навіть, такі визначні пам’ятки права як Закони Хаммурапі та Закони 12-и таблиць і близько не формувалися на основі цих базисів. Ці Закони мали чітко виражений дискримінаційний майновий та статусний ценз.

Якщо б ми, як люди і особливо законодавці, писали норми закону виходячи із любові до Бога та людей, ми б ніколи не мали узаконену корупцію, привілеї для окремих особистостей, особливе відношення та охорону суддів і депутатів, низьке матеріальне забезпечення незахищених верств населення та інших негативних явищ сьогодення.

Підсумовуючи, можна сміливо зазначити, що саме Біблія є прекрасним втіленням головної суті права, що було сформована древніми римськими юристами, а саме: «ius est ars boni et aequi», що означає: право – є мистецтвом добра та справедливості. Саме з такої позиції формувалося право та законодавчі норми, що містяться в Біблії, які мали бути обов’язковими до виконання та справедливим і добрим для людей та приносити загальне добро для суспільства. («І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?» - повторення Закону 4:8).

Нашим законотворцям необхідно регулярно повертатися до Біблійних основ, до найдавніших пам’яток права, щоб формувати і приймати такі закони, які будуть, найперше, справедливими у впровадженні суспільного блага. А нам, громадянам своєї країни, потрібно обов’язково піднімати свій рівень правової культури, знання законів та їх виконання. Саме так, ми всі разом, поступово, збудуємо цивілізовану, правову та демократичну державу, усвідомлюючи, як написано в преамбулі до Конституції України, кожен свою відповідальність перед Богом!

 

Сергій Гула, адвокат,

аспірант Київського університету права

Національної академії наук України

Всього коментарів: 0
avatar