Відповідь Президенту України про необхідність захисту сімейних цінностей в Україні та шкідливість різноманітних ліберальних ідей

 

 

Адміністрації президента України,

Приймальня президента України,

Пану Г. Кільову,

Пані В.В. Деленговські

 

Гула Сергій Євгенович,

Вул. Я. Мудрого, 38/12, оф. 13,

м. Біла Церква, Київська обл., 09117

ЗАЯВА

на лист від Адміністрації Президента України

від 02.05.2018 №22/015495-10

 

Шановні працівники Адміністрації президента України, мною, громадянином України, Гулою Сергієм Євгеновичем, дійсно, 01.04.2018 року було направлено лист Президенту України, Петру Олексійовичу Порошенку щодо поновлення петиції №22/042484-еп щодо захисту українських традиційних християнських сімейних цінностей.

08.05.2018 року мною було отримано відповідь з Адміністрації президента України №22/015495-10 на цю заяву.

Вивчивши її, вбачаю, що ваша відповідь є такою, яка не відповідає нормам Конституції України, нормам ЗУ «Про звернення громадян», нормам Цивільного кодексу України, а також зустрічається правове маніпулювання вказаними вами норм права чи практики ЄСПЛ.

Моя правова позиція, як фахівця у сфері права та адвоката, щодо вашої відповіді та захисту сімейних цінностей полягає у наступному:

 

По-перше:

Варто звернути вашу увагу на тому, що згадана Петиція відповідає вимогам статей 5 ЗУ «Про звернення громадян», яка чітко встановлює вимоги до звернення. Якщо ви ретельно вивчите дану статтю, то ви не побачите жодної частини чи пункту, чи слова, яке було б порушене автором петиції!

Також, автором петиції не було порушено ст. 23 вищезазначеного закону, оскільки він жодним чином не посягав на закріплені Конституцією України прав людини і громадянина.

Я хочу окремо, саме на цьому наголосити, що в петиції відсутні будь-які заклики, щодо обмеження конституційних прав!

Не відповідає і дійсності, ваша думка про нібито посягання на права і свободи людини в даній петиції. Посягання трактується, як активні дії щодо захоплення, привласнення чи зазіхання на права і свободи людей. Таких закликів щодо вжиття відповідних дій в згаданій петиції не було.

Варто зазначити, що автор петиції вірно застосував саме норми закону, які мають вищу юридичну силу над іншими положеннями чи постановами, і заявник найперше повинен керуватися вимогами Конституції України та Законами України, оскільки:

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з    ознак,    яка    відрізняє    закон   від   інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим  представницьким органом  державної  влади. 

Пунктом  3  частини  першої  статті 85 Конституції  України  закріплено,  що  прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного  Суду  України  від  17 жовтня  2002  року  N  17-рп  (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради  України  єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією    ознакою,   яка   відрізняє   закон   від   інших нормативно-правових актів,   є   критерій   регулювання   найбільш важливих   суспільних   відносин.  Статтею  92 Конституції України визначено коло питань  (суспільних  відносин),  які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила  закону  полягає  також  у  тому,  що  всі підзаконні  нормативно-правові  акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні  суперечити  їм.  Підпорядкованість таких   актів  законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно  до  частини  третьої  статті 106 Конституції України Президент  на  основі  та  на  виконання Конституції  і законів України видає укази і розпорядження,  які є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно  з   частиною  третьою  статті 113 Конституції України Кабінет  Міністрів  України  у  своїй  діяльності керується  Конституцією  та  законами  України,  а  також  указами Президента  України  та  постановами   Верховної   Ради   України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм  підзаконного  акту  нормам закону  слід  застосовувати  норми  закону,  оскільки він має вищу юридичну силу.

Тож, автор петиції №22/042484-еп вірно застосував найперше Конституцію України та ЗУ «Про звернення громадян», а не інші підзаконні акти та не закликав здійснювати посягання на вже закріпленні конституційні права та свободи громадян.

 

По-друге:

Варто наголосити особливу увагу для вас, що чинне українське законодавство не містить формулювання  «сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність», яке застосувала А. А. Філіпішина у листі до Адміністрації президента.

Цей факт підтверджує відсутність законних підстав для припинення оприлюднення Петиції та є перевищенням повноважень Представником Уповноваженого згідно з п. 3 Положення про Представників Уповноваженого ВРУ з прав людини, Представник повинен знати та керуватися у своїй діяльності Конституцією України та чинним законодавством. 

Згідно п. 7.1 Положення про Представників Уповноваженого, А. А. Філіпішина зобов’язана дотримуватися прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Однак її вимога про припинення оприлюднення Петиції очевидно  є прямим порушенням Конституційних права громадянина України на звернення до органів влади, на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, що гарантоване статтею 34 Конституції і є головною умовою демократичного суспільства. Автор петиції критикує виключно спосіб життя та ідеологію, які складають загрозу сімейним цінностям та національній безпеці України згідно ст. 3, 7 Закону України «Про основи національної безпеки України». 

Окрім того, посилання А.А. Філіпішиною на наявність ознак так званої «сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (приналежністю до ЛГБТ-спільноти)» вищевказаним Представником Уповноваженого відносно автора Петиції і тих мільйонів українських громадян, які засуджують ідеї ЛГБТ-спільноти, є утиском та дискримінацією за ознаками переконань згідно із статтею 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

 

Більше того, я мушу вам нагадати, що в Україні є діючою норма Цивільного кодексу України (ст. 13), яка зазначає, що особи, які здійснюють свої права зобов’язані дотримуватися норми суспільної моралі. Тобто моралі, яка склалася в українському суспільстві, яке є несприятливим до різного роду сексуальних збочень, які якраз пропагуються. 

 

По-третє:

Наголошую на тому, що Конституція України статтею 64 гарантує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, навіть, Представником Уповноваженого. Також стаття 68 Конституції зобов'язує неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Вважаємо, що пані Філіпішина у такий спосіб посягає на права і свободи людей, які не належать до ЛГБТ-спільноти.

Окремо, варто зазначити, що А.А. Філіпішина не може виконувати функції суду і не має повноваження щодо встановлення чи відсутності певного юридичного факту.

Лише суди можуть встановлювати істинну по конкретній справі та наявність або відсутність певного факту, наявності чи відсутності дискримінації, підбурювання та подібного до цього.

Якщо пані Філіпішені здається, що наявна дискримінація чи посягання – цей факт повинен бути встановлений судом і за його рішенням можливі відповідні дії, щодо знання чи не знаття відповідної петиції із сайту президента України. 

Не може будь-який чиновник за своїм уявленням обмежувати Конституційні права людини, в нашому випадку право на звернення громадян до президента України, зважаючи на його помилкове уявлення чи думку.

 

По-четверте:

Щодо захисту сімейних цінностей в Україні, варто звернути увагу на наступному:

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини сім’я є природним i основним осередком суспільства i має право на захист з боку суспільства та держави.

Статтею 51 Конституції України зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Та сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. 

В статті 11 Конституції зазначено, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Сім’я є основним осередком суспільства та нації.

У статті 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права визначається, що сім’я є природним і основним осередком суспільства та має право на захист з боку суспільства і держави.

Отже, автор згаданої петиції правомірно звернувся до Президента України, що захисту інституту сім’ї, яка закріплена в ст. 51 Конституції України і вірно звернувся до Президента України щодо захисту сім’ї як це передбачено в статті 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права визначається.

 

По-п’яте:

Чинним законодавством України передбачено, що пропаганда гомосексуалізму є недопустима.

Так, ст. 2 ЗУ «Про захист суспільної моралі» передбачено, що Виробництво    та    обіг   у   будь-якій   формі   продукції порнографічного   характеру   в  Україні  забороняються.

Будь-яка продукція, яка пропагує гомосексуалізм підпадає під більш-загальні поняття – продукція порнографічного характеру. Згаданим законом передбачено, що: «Змістом державної  політики у сфері захисту суспільної моралі  є створення необхідних  правових,  економічних  та  організаційних умов,  які  сприяють  реалізації  права  на інформаційний простір, вільний  від  матеріалів,   що   становлять   загрозу   фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення, містять насильство, жорстокість та порнографію» - ст. 5, а також ст. 8 та 11 цього закону встановленні відповідні заборони та обмеження.

А тому, вам як працівника адміністрації президента, і фінансуєтесь з наших податків, дійсно, варто закцентуватися на тому, як захистити сімейні цінності, а не розказувати про різноманіття, яке знищує суспільство, поглиблює демографічну кризу та стимулює розвитку захворюваності на ВІЛ/СНІД.

 

По-шосте:

Варто окремо звернути вашу увагу на демографічну ситуацію в Україні та на захворюваність на ВІЛ/СНІД в Україні.  

За останніми даними Державного комітету статистики України кількість наявного населення станом на 1 січня 2018 р. становила 42,24 мільйонів осіб. Тоді як, станом на 1 січня 2017 року кількість населення в Україні становила 42,58 мільйонів осіб.

Якщо ж брати зріз з початку незалежності України, то населення України становило 52.20 мільйонів осіб.

Такі дані свідчать про те, що населення нашої країни продовжує невпинно скорочуватися.

За часи незалежності України, за офіційними даними ДУ «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України», захворюваність на ВІЛ-інфекцію мала тенденцію до зростання. У 2013 р. в країні зареєстровано найбільшу кількість ВІЛ-інфікованих осіб (21 631 особа). У 2016 р. захворюваність на ВІЛ-інфекцію в країні зросла (17 066 випадків проти 15 869 у 2015 р.), показник захворюваності становив 40,0 на 100 тис. нас. та був вище показника попереднього року (37,0 на 100 тис. нас.) на 8,0 %.

А за останній 2017 рік в країні під нагляд взято 14 667 ВІЛ-інфікованих осіб (показник захворюваності становив 34,2 на 100 тис. нас., і темп приросту показника, у порівнянні з відповідним періодом 2016 р., склав +10,1%.

І, на жаль, за цими показниками саме України займає перше місце в Європі.

Варто особливо звернути вашу увагу на тому, що перші офіційні наукові повідомлення про СНІД були опубліковані в 1981-1983 роках (вченими на чолі з Л. Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі). У світ вийшли 2 статті, де були описані незвичайні випадки пневмоцистної пневмонії і саркоми Капоші у чоловіків, які практикують гомосексуальні відносини. Перші роки після цієї публікації СНІД прозвали хворобою гомосексуалів. І варто зазначити, на думку багатьох експертів, і на сьогодні переважна більшість хворих становлять саме чоловіки-гомосексуалісти. Надалі лікарі встановили, що саме особи, які практикують гомосексуальні відносини мають підвищену ймовірність зараження і розповсюдження СНІДу.

Також вченими лікарями було встановлено, що передача інфекції від одного статевого партнера до іншого може відбуватися через статевий контакт, при цьому останній анальний спосіб інтимних відносин має набагато більшу небезпеку в плані зараження ВІЛ, це саме ті відносини, які найчастіше використовують гомосексуалісти.

 

Особливо варто звернути вашу увагу на тому, що восени 2010 року Марк Регнерус, доктор соціології, ад'юнкт-професор в Техаському університеті в Остіні (США), почав наукове дослідження на тему «Як відрізняються діти, батьки яких мають одностатеві стосунки». Свою роботу вчений завершив у 2012-му, а результати були опубліковані в авторитетному виданні «Social Science Research».

У дослідженні брали участь 3000 дорослих респондентів, чиї батьки є в одностатевих відносинах.

В опублікованих даних повідомляється, що 25% вихованців гомосексуальних батьків мали або мають венеричні хвороби - через свій неприродний спосіб життя. Для порівняння, кількість заражених однолітків із благополучних гетеросексуальних сімей зафіксовано на рівні 8%.

В дослідженні також іде мова про те, що ті кого виховували гомосексуалісти, набагато частіше лояльно ставляться до подружньої невірності - 40%. Аналогічний показник лояльності до зрад серед нормальних сімей дорівнює - 13%.

Також встановлено, що 24% дорослих дітей з одностатевих партнерствах нещодавно планували самогубство. Для порівняння - рівень таких нахилів всього лиш 5% в нормальних сім'ях. Виховані гомосексуальним батьком діти значно частіше, звертаються до психотерапевтів - 19% проти 8%.

 

Якщо саме гомосексуальні групи є першоосновою захворювання на ВІЛ та смертності в Україні, то чи варто пропагувати цю смертельну ідеологію в наші державі, підступно називаючи це «різноманіттям»?

 

По-сьоме:

У своєму листі ви зазначаєте про необхідність пропагування «різноманітності».

Однак варто чітко визначитися про яку різноманітність ви говорите і що вона передбачає.

Якщо це сексуальна різноманітність, то необхідно тоді вам, шановні представники адміністрації президента України, не тільки пропагувати геїв та лесбійок, але педофілів, зоофілів, осіб, які займаються інцестом та подібних до них. Адже ж, якщо ви в повній мірі не пропагуєте відповідну сексуальну різноманітність, ви дискримінуєте педофілів, зоофілів, осіб, які займаються інцестом та подібних до них. Тому що, основа для ідентифікацій вищеназваних груп (геїв, лесбійок, педофілів, зоофілів, осіб, які займаються інцестом) є спосіб задоволення ними своїх сексуальних відносин, які відрізняються від встановлених, моральних, здорових сексуальних відносин.

Але, очевидно, що таке пропагування призведе не тільки до моральної, але і до демографічної катастрофи нашої держави.

Тому, вибираючи, що пропагувати, прошу вас нехай Адміністрація президента України пропагує краще те, що робить Україну міцнішою, заможнішою та здоровішою.

 

По-восьме:

Не можна і не згадати про те, що далеко не всі країни Європейського Союзу прийняли гомосексуальну пропаганду до своєї законодавчої національної системи законодавства.

Необхідно наголосити, що лиши у 8 країнах, із 28 ЄС частково дозволенні одностатеві партнерства.

1 грудня 2013 року в Хорватії, яка є членом Європейського Союзу, відбувся народний референдум щодо одностатевих шлюбів, — повідомляє Німецька Хвиля. Біля 66 % громадян, що проголосували, висловились за те, щоб в Конституції Хорватії було записано про шлюб як про союз жінки та чоловіка. Біля 33 % висловились проти цього.

У Польщі, протягом останніх років Сейм відхилив усі законопроекти, які б дозволяли реєстрацію одностатевих партнерств.

Більше того, нещодавно Палата депутатів Парламенту Румунії проголосувала за внесення змін до Конституції країни, якими визначено шлюб як союз одного чоловіка та однієї жінки.

Також, за останні роки Асамблея Північної Ірландії (парламент) втретє за останні 18 місяців відхилила клопотання про легалізацію одностатевих партнерств.

Нещодавно на референдумі у Словенії понад 60% виборців проголосували проти легалізації одностатевих шлюбів.

І подібних даних є достатньо!

 

Щодо України, відповідно до результатів соціологічного опитування, проведеного компанією GfK Ukraine, 95% українців у тій чи іншій мірі виступають проти одностатевих шлюбів повідомляє сайт ВВС.

Звичайно, кредитні зобов’язання можуть штовхати на необґрунтовані вчинки! Однак варто пам’ятати, що є багато речей, які важливіші за міжнародні гроші, а це здорова сім’я, яка складається із чоловіка та жінки, здорова нація без епідемій ВІЛ/СНІД, висока народжуваність, яка кардинально змінить демографічну ситуацію, від якої також залежить економічний зріст нашої держави!

 

15 травня 2018

 

З повагою,

Сергій Гула

 

Всього коментарів: 131 2 »
avatar
1
7 та 8 пункти - мені найбільше сподобались) Цілком Вас підтримую!
avatar
2
Молодец дядька! Так держать!
avatar
3
Слава Иисусу Христу!! Бог будет сражаться с силами зла.
avatar
4
Крім цього, ще антиконституційність у тім, що це суперечить Духу Божому, в якому прийнята Конституція. https://goo.gl/1TLqHL  . Тому, необхідно провести службове розслідування, хто організував ці порушення основного закону, з якою метою, чи не є це державною зрадою, зрадою духовних цінностей українців?
avatar
5
Пропаганда гомосексуалізму зазіхає на національну безпеку України, об’єктом якоїє людина і громадянин з притаманними їм честю та гідністю, суспільство – його
духовні, морально-етичні, історичні, культурні та інші цінності (ст. 3 Закону
України «Про основи національної безпеки»).
avatar
6
Спасибо за расширенный ответ,это серьёзный и достойный ответ чиновнику который не подумал,а как его семья,готов ли он распрощаться со своими семейными ценностями если его дети или внуки пойдут по "разнообразию"
avatar
7
Все гарно сказано, підтримую на всі 100%, та однак багато орфографічних помилок!
avatar
8
Підтримую на всі 100%. Хай Господь благословляє нашого президента мудрістю щодо вирішення цього питання.
avatar
9
Вcім давно заплатили за просування цих гомо законів, це запланований геноцид християнських народів!
avatar
10
Не просто гарна, а необхідна відповідь. Дякую, Сергію. Фактично, агресивна частина ЛГБТ-спільноти намагається запровадити обов"язковість своєї релігії для всіх українців та цілого світу. І на законодавчому рівні переслідувати всіх інакомислячих. Я говорю, релігія тому, що їх ідеологія базується на переконаннях (брехні і маніпуляції), а не на доказах і фактах. У них навіть є своє толковання Бібліійних текстів. А будь-яка релігія не може бути обов"язковою для України.
1-10 11-13
avatar